кудлань

КУДЛА́НЬ, я́, ч., розм.

Те саме, що кудла́й.

Кудлань підняв голову, лупнув зеленкуватими очима на гурт хлопчаків за ворітьми і ліниво махнув хвостом (М. Сиротюк);

З-під повітки кидається до мене кудлань, і ми стоїмо якийсь час один перед одним, аж поки з-за хати не виходить господар (М. Олійник);

– Був чоловік як чоловік, а тепер звівся на якогось кудланя (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. кудлань — кудла́нь іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. кудлань — див. кошлатий; чубатий  Словник синонімів Вусика
3. кудлань — -я, ч., розм. Те саме, що кудлай; патлань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кудлань — КУДЛА́Й розм. (кудлата тварина, перев. собака), КУДЛА́НЬ розм., КУДЛА́Ч розм., КУЙО́ВДА розм., ПАТЛА́Ч розм., ПАТЛА́НЬ розм. Гарчать на коней кудлаї (Л. Первомайський); — З-під повітки кидається до мене кудлань (М. Олійник); Надходить ведмідь: одчини!...  Словник синонімів української мови
5. кудлань — КУДЛА́НЬ, я, ч., розм. Те саме, що кудла́й; патлань. З-під повітки кидається до мене кудлань, і ми стоїмо якийсь час один перед одним, аж поки з-за хати не виходить господар (М. Ол., Чуєш.., 1959, 59).  Словник української мови в 11 томах