кузен
КУЗЕ́Н, а, ч.
Двоюрідний брат, а також кровний родич в одному коліні родоводу.
Поздорови від мене тіток і кузенів (Леся Українка);
– Це мiй двоюрiдний брат, – вперто повторив Коваленко. – Кузен, зрозумiло? Ми з ним з одного села (П. Загребельний);
Так і завмерли на хвильку, один навпроти одного, не кузени, не напівродичі, а два рідні брати (С. Процюк);
Мені було три роки, коли дзядзьо [дідусь] навчив мене і мого делятинського кузена кількох козацьких пісень (Т. Прохасько).
Словник української мови (СУМ-20)