кульбаба
КУЛЬБА́БА, и, ж.
Трав'яниста рослина родини складноцвітих із жовтими квітками і стеблом, з якого виділяється молочний сік, а пухнасте насіння розноситься вітром.
Зелений острів заквітчався рясними жовтими квітками кульбаби, неначе хто посіяв по траві зорі (І. Нечуй-Левицький);
Коли квітнуть сади, і тополі стоять у білому пусі, немов обліплені ватою, і кульбаби світять під хатою жовтими сонечками, – ось тоді Вишневі Пушинки живуть у саду, на волі (В. Близнець);
Обабіч степової дороги вітер оббивав пухнасті голівки кульбаби, розкидав невагоме насіння, мов білий лебединий пух (М. Руденко);
Між лопушиння й кульбаби височіла гонорова шляхта будяків, розливаючи медовий дух (Ю. Винничук);
// Квітка цієї рослини.
А там, по луках, світила жовта кульбаба (М. Коцюбинський);
Одцвілись кульбаби у гаю, Облітають, мов пороша біла (І. Нехода);
* Образно. Все пнеться у стовбур, випускає листя, а тоді – глип! – і всі бачать, що ти – не троянда, а кульбаба (В. Діброва).
Словник української мови (СУМ-20)