кумедно

КУМЕ́ДНО.

Присл. до куме́дний.

Всі вибухнули голосним реготом, так кумедно вертівся та перекривлювався дротар [артист цирку] (І. Франко);

Тихо пішов [Остап] обніжком, як чорногуз, кумедно широко ступаючи (А. Головко);

Він стояв і дивився мені в очі, кумедно посміхаючись (М. Чабанівський);

Павло на ходу щось палко говорив i розмахував руками, Олекса ж наздоганяв його широкими кроками, i збоку вони досить кумедно виглядали: один – високий, розмашистий, другий – куций, прудкий i напружений, як тятива (Р. Андріяшик);

Радченко має стати за рефлектора, що освiтлюватиме його, Костеву, нацiональну сторону. Це кумедно, дивно й смiшно, але це – так (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. кумедно — куме́дно прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. кумедно — розм. Присл. до кумедний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кумедно — КУМЕ́ДНО, розм. Присл. до куме́дний. Всі вибухнули голосним реготом, так кумедно вертівся та перекривлювався дротар [артист цирку] (Фр.  Словник української мови в 11 томах
4. кумедно — Кумедно нар. 1) Смѣшно. Та кумедно ж і грається він з ляхами — неначе кіт з мишою. Стор. МПр. 126. 2) Странно.  Словник української мови Грінченка