кустар
КУСТА́Р, я́, ч.
1. Дрібний товаровиробник, який працює на ринок; ремісник.
Літом якраз вони ганяють по селах, один – кустарів описує, а другий – здається, над оцінкою землі працює (Панас Мирний);
Пастух печеніжинський – це убогий кустар у порівнянні з ватагом, директором великого виробничого заводу на полонинах (Г. Хоткевич);
Восени я викрив фінінспекторові махінації його татуся, кустаря-одинака (Я. Качура);
// Те саме, що ама́тор.
Всіх військових музикантів, а з ними й різних кустарів, які мали музичні інструменти, послали грати на дорогах, вулицях і майданах (М. Малиновська).
2. перен. Той, хто працює без колективної організації; індивідуаліст.
Всіх військових музикантів, а з ними й різних кустарів, які мали музичні інструменти, послали грати на дорогах, вулицях і майданах (М. Малиновська);
Пастух печеніжинський – це убогий кустар у порівнянні з ватагом, директором великого виробничого заводу на полонинах (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)