кустар
КУСТА́Р, я́, ч.
1. Дрібний товаровиробник, який працює на ринок; ремісник.
Літом якраз вони ганяють по селах, один — кустарів описує, а другий — здається, над оцінкою землі працює (Мирний, V, 1955, 385);
Договір склали вже з опішнянськими гончарами на мальовничі гончарські вироби та роменськими кустарями — на плахти і килими (Головко, II, 1957, 277);
Окремі кустарі повинні бути зведені в трудові артілі (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 84);
Восени я викрив фінінспекторові махінації його татуся, кустаря-одинака (Кач., II, 1958, 18).
2. перен. Той, хто діє неорганізоване, одірвавшись від колективу.
[Аркадій:] Як ви можете не знати цього факту? Доки в вас буде ще жити кустар, земщина? (Корн., І, 1955, 120).
Словник української мови (СУМ-11)