кімнатчина

КІМНАТЧИ́НА, и, ж., розм.

Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.).

У якійсь задній кімнатчині і жив той, котрого я шукав (І. Франко);

Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом (Ірина Вільде);

Він починав нервувати і вже придивлявся, чи немає в цій кімнатчині якого-небудь вікна, аби через нього дати драла (Ю. Андрухович).

Значення в інших словниках

1. кімнатчина — див. кімната  Словник синонімів Вусика
2. кімнатчина — КІМНАТЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика (іноді погана) кімната (у 1 знач.). Вся кімнатчина пахтіла приємним туалетним милом (Вільде, Сестри.., 1958, 296).  Словник української мови в 11 томах