кітель
КІ́ТЕЛЬ, я, ч.
Верхня частина повсякденної та інколи парадної і польової форми одягу в збройних силах, правоохоронних органах та інших силових структурах більшості країн.
Студент махнув рукою і розщібнув кітель (М. Коцюбинський);
Він був у захисного кольору військовому кітелі (А. Головко);
Листи з безліччю вирізок – вірші, вірші, вірші. Я ховав їх у нагрудних кишенях мого кітеля (Ю. Андрухович);
Посередині залу сидів високий чоловік в офіцерському кітелі (Д. Білий);
Після війни ті, хто залишився живий, повернулися на рідну Українську студію хронікально-документальних фільмів із офіцерськими погонами на плечах і орденами на кітелях (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)