кітель

КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром.

Студент махнув рукою і розщібнув кітель (Коцюб., І, 1955, 197);

Він був у захисного кольору військовому кітелі (Головко, II, 1957, 46).

Значення в інших словниках

1. кітель — кі́тель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кітель — -я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кітель — КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Верхня частина повсякденної та інколи парадної і польової форми одягу в збройних силах, правоохоронних органах та інших силових структурах більшості країн. Студент махнув рукою і розщібнув кітель (М.  Словник української мови у 20 томах
4. кітель — кі́тель білий плащ (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. кітель — кі́тель (нім. Kittel) формена куртка військового покрою з закритим (здебільшого стоячим) коміром.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кітель — Кі́тель, -теля; -телі, -телів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)