легкобит

ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл.

Людина, що живе легкими заробітками.

Легкобитом він вік звікував (О. Кониський);

– Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Л. Мартович).

Значення в інших словниках

1. легкобит — легкоби́т іменник чоловічого роду, істота прихильник легких заробітків діал.  Орфографічний словник української мови
2. легкобит — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
3. легкобит — -а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. легкобит — Людина, що тяжко не працює, легко живе  Словник застарілих та маловживаних слів
5. легкобит — Легкоби́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. легкобит — ЛЕГКОБИ́Т, а, ч., діал., зневажл. Людина, що живе легкими заробітками. — Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72).  Словник української мови в 11 томах
7. легкобит — Легкоби́т, -та м. Человѣкъ, не занимающійся тяжелымъ трудомъ.  Словник української мови Грінченка