легіонер
ЛЕГІОНЕ́Р, а ч.
1. Воїн, солдат, який входить до складу легіону (у 1, 2 знач.).
[Сервілія:] Мій чоловік Фастідій в легіонерах служить від тепера (Леся Українка);
Матеріяльна [матеріальна] культура черняхівського типу не є продуктом римських впливів, культурою, принесеною у варварське середовище римським крамарем і легіонером (В. Домонтович);
* У порівн. Гвардійці в своїх коротких шкіряних штанцях і важких черевиках завмерли по боках, як давньоримські легіонери. (О. Бердник);
Люд не такий багатий, щоб не було з кого набрати легіонерів (Д. Міщенко);
На боці заколотників Ф. Франко виступили 200 тис. легіонерів з Італії та Німеччини (з навч. літ.);
Біля волинського села Білосток знайдено понад тисячу римських монет, а біля села Горзвин відоме кладовище легіонерів (з газ.).
2. Гравець спортивної команди, яка здобувала високі перемоги.
Сьогодні наша основна мета – щоб у футбольному клубі грали не легіонери, а наші хлопці, зокрема вихованці місцевої ДЮСШ (із журн.);
Не українізувати ж легіонерів з Африки. Ми ж футбольна нація – чи не так? (з газ.);
Валентин Белькевич – найсильніший легіонер в історії українського футболу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)