лопотливий

ЛОПОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.

Який лопотить.

Нап'ята палатка халабудилась йому [Антоновичу] на голові, обстрілювана лопотливим дощем (О. Гончар);

Вгорі, над садом, у всіх напрямах прорізують закурену димом міста небесну блакить аероплани, обливаючи тишу саду лопотливим гуркотом моторів (В. Винниченко);

У Перемишлі доскочив до гурту намісник, лопотливий пан “Перемисльний” – зі своїми чурами, – стало глітно [тісно] і шумно, як у храмове свято (К. Гриневичева);

* Образно. Крізь червону завісу лопотливого полум'я темніла туша геть обгорілої корови (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. лопотливий — лопотли́вий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. лопотливий — -а, -е, розм. Який лопотить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лопотливий — ШЕЛЕСТКИ́Й (який видає, утворює шелест; сповнений шелесту), ШЕЛЕСТЛИ́ВИЙ рідше, ШАРУДЛИ́ВИЙ, ШУРХОТЛИ́ВИЙ, ШЕЛЕСТЮ́ЧИЙ розм., ЛОПОТЛИ́ВИЙ розм., ЛОПОТЮ́ЧИЙ розм. рідше; ШОРСТКИ́Й розм. (про звук).  Словник синонімів української мови
4. лопотливий — ЛОПОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм. Який лопотить. Дощ набирав сили. Заграв лопотливими струмками у рівчаках (Рибак, Помилка.., 1956, 56).  Словник української мови в 11 томах