лузга
ЛУЗГА́, и́, ж.
1. Тверде покриття насіння соняшника, проса, гречки і т. ін., що легко відділяється від зернятка.
Я ліпила шишки з гречаної лузги, щоб давилися дружки (Сл. Б. Грінченка);
На мокрій губі висіла лузга з насіння (О. Довженко);
Там же, на тім же млині, крім борошна, були й цілі кар'єри трупів розстріляних, засипаних гречаною й просяною лузгою (І. Багряний);
Дідок мав крупу і мішок лузги, а Катранник – два мішки лузги і пшоно (В. Барка).
2. яка, чого, перен. Те, що є зовнішнім прикриттям чого-небудь.
За всією словесною лузгою проступала цілком визначена думка професора Брауна: можна з неорганічних речовин створити нові мікроби, а змінити природу мікроорганізму неможливо (М. Дашкієв).
Словник української мови (СУМ-20)