лунатичка
ЛУНАТИ́ЧКА, и, ж.
Жін. до луна́тик.
* Образно. – Це ти все бродиш, лунатичко? – спросоння заговорила Мар'яна (О. Гончар);
* У порівн. По якімсь часі піднеслася при помочі товаришок і бліда як смерть пішла дальше, подібна до лунатички (О. Назарук);
Знаю лише, що стара жiнка перестала мене слухати, й, немов лунатичка, рушила з ворiт в заросле кропивою i кiнським щавелем подвiр'я (Р. Федорів).
Словник української мови (СУМ-20)