лускуватий
ЛУСКУВА́ТИЙ, а, е.
Укритий лускою (у 1 знач.).
Тут зараз Повиринали із солоних хвиль Дочки Нерея, кожда сидячи На лускуватому хребті якоїсь Потвори морської, та й ну кругом гуляти! (І. Франко);
Туге гостре оперення [сокола], мускулисте тіло, лускувата золочена шкіра на лапках, .. гострий зубець мовчазного дзьоба – все в ньому виказувало хижака (Є. Пашковський);
// Який зовні нагадує луску риб, ящірок і т. ін.
Нема більше в сундучку райдужних нетутешніх черепашок та тугих лускуватих шишок з-під сосен-піній (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)