любенько

ЛЮБЕ́НЬКО.

1. Присл. до любе́нький.

Скажи ж мені правду, словечко вірненьке, Чи коли привернешся до мене любенько? (з народної пісні);

Привіз мене чоловік на своє господарство .. Як-то жили ми любенько! (Марко Вовчок);

Я гукнув Олюню, вона підбігла до дірочки, і ми крізь дірочку любенько собі побалакали (Ю. Винничук).

2. Те саме, що гарне́нько.

Сиділа Мереточка на своїй покаянній сорочці на сонці і грілася собі любенько (І. Франко);

Ми любенько поговорили з генералом про боротьбу з мафією і корупцією (В. Шкляр);

// у знач. пред.

Як же то на ній усе чепурненько, любенько .. – як на картинці (Г. Квітка-Основ'яненко).

3. розм. Те саме, що любі́сінько.

Дивувались довго люди, Де вона сховалась, .. А вона вночі любенько В Вілії втопилась (Т. Шевченко);

Стара йому так любенько каже: – Маємо вже й перших весільних гостей (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. любенько — любе́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. любенько — 1》 Присл. до любенький. 2》 Те саме, що гарненько. || у знач. присудк. сл. 3》 розм. Те саме, що любісінько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любенько — ЛЮ́БО присл. (ніжно, з любов'ю), МИ́ЛО, ЛЮБ'Я́ЗНО, ЛАСКА́ВО, ЛЮБЕ́НЬКО. Семен був ставний парубок, і не раз йому любо посміхалась Ярина (П. Панч); Тільки-но говорив любо та мило і враз кинувся, як із ланцюга.  Словник синонімів української мови
4. любенько — ЛЮБЕ́НЬКО. 1. Присл. до любе́нький. Скажи ж [Олеся] мені правду, словечко вірненьке, Чи коли привернешся до мене любенько? (Пісні та романси.., II, 1956, 260); Привіз мене чоловік на своє господарство.. Як-то жили ми любенько!...  Словник української мови в 11 томах