любість
ЛЮ́БІСТЬ, бості, ж., рідко.
Те саме, що любо́в.
Паде кір'я [кора] із явір'я, паде кір'я із бука, Та уже нам, мій миленький, в любості розлука (з народної пісні);
Я звікувала в розкоші, заміж пішла по любості, сини в мене як соколи... (Марко Вовчок);
Поклав [Непорадний] відтак вуглика і став пихкати, поправляючи ціпком ватру, в яку з любістю вдивлявся (А. Чайковський);
З любістю [Олекса] надівав весною сорочку-мазанку, аби скинути її восени (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)