любісінький

ЛЮБІ́СІНЬКИЙ¹, а, е, розм., рідко.

Надзвичайно милий, приємний, дорогий для кого-небудь.

А Лембики, погризшися, уп'ять [знову] Цілісінькі-любісінькі стоять! (Л. Боровиковський);

Поїхав, кажуть, кудись на ярмарок [Максим] любісінький, милісінький, а привезли – ледве дише (Панас Мирний);

На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього, та усміхався: – Є, любісінька! Ось у пазусі лежить! (А. Головко).

ЛЮБІ́СІНЬКИЙ², а, е, розм., рідко.

Те саме, що будь-яки́й.

Вони полюбили його й готові на кожне слово командира в любісіньку мить кинутися туди, куди він накаже (Іван Ле і О. Левада);

– А спитай любісінького пана, хоч дідича, а хоч управителя панського чи економа, і всяк тобі з них скаже, хто воно такий опришок Довбуш (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. любісінький — любі́сінький 1 прикметник такий, як і був рідко любі́сінький 2 прикметник будь-який рідко  Орфографічний словник української мови
2. любісінький — -а, -е. Пестл. до любенький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. любісінький — Любі́сінький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. любісінький — ЛЮБІ́СІНЬКИЙ¹, а, е, розм., рідко. Такий, як і був; однаковісінький. А Лембики, погризшися, уп’ять [знову] Цілісінькі-любісінькі стоять! (Бор., Тв., 1957, 158); На ходу все лапав: не вірилося, що сопілка в нього, та усміхався: — Є, любісінька!...  Словник української мови в 11 томах
5. любісінький — Любісінький, -а, -е Чрезвычайно милый, ч. пріятный, ч. хорошій.  Словник української мови Грінченка