люлечний
ЛЮ́ЛЕЧНИЙ, а, е.
Пизнач. для люльки (див. лю́лька¹);
// у знач. ім. лю́лечний, ного, ч. Тютюн.
Витяг кисета та й набиваю люльку. Набив, закурив .. Я й не туди то, що це мої пани кашляють уже від мого люлечного (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)