Словник української мови у 20 томах

магнітола

МАГНІТО́ЛА, и, ж.

Комбінований пристрій, у якому радіоприймач об'єднаний з магнітофоном.

– Ось магнітолу взявся лагодити, – кивнув на апарат Яцюк. – Зламалася (І. Росоховатський);

Двокасетна магнітола.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. магнітола — магніто́ла іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. магнітола — -и, ж. Радіоприймач і магнітофон, конструктивно об'єднані в одному корпусі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магнітола — магніто́ла [від магніто(фон) і (радіо)ла] об’єднані в одному футлярі радіоприймач і магнітофон.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. магнітола — МАГНІТО́ЛА, и, ж. Об’єднані в одному футлярі радіоприймач і магнітофон.  Словник української мови в 11 томах