максималізм
МАКСИМАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Крайність у поглядах, вимогах і т. ін., не виправдана реальною дійсністю.
Це порівняння особливо приваблювало своїм максималізмом: точність поета має дорівнювати точності канатохідця (Ю. Андрухович);
Батьки перезирнулися – дитина, що з неї взяти?! У свої шістнадцять вони теж хворіли на максималізм і любов до Батьківщини (Люко Дашвар);
// Доведення яких-небудь вимог до максимуму.
Я щиро сподівався, що така категоричність – лише наслідок підліткового максималізму (О. Авраменко, В. Авраменко);
Високою працелюбністю, максималізмом у ставленні до себе відзначалися І. В. Мічурін, І. П. Павлов, М. І. Вавилов (із журн.).
2. іст. Крайня ліва напіванархічна терористична течія серед есерів.
Революційно-демократичний критичний максималізм кінця 1840-х – початку 1860-х рр. в кінці 1860-х рр.. еволюціонував у критичний анархічний максималізм (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)