малюк
МАЛЮ́К, а́, ч., розм.
Мала дитина.
– А щодо опікунства над цими малюками, – сказав суддя, звертаючись до господаря, – то мусите звертатись до опікунчого [опікунського] суду (І. Франко);
Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (С. Чорнобривець);
Знехтуваного батьком малюка взяла до себе, фактично усиновивши, рідна сестра герцоґа Амелія (О. Авраменко, В. Авраменко);
// Молодший школяр.
– Пантера не з родини кошачих, – заявив хлопчик з однією жалюгідною личкою на рукаві. – Ти так вважаєш? – строго спитав його хлопець з двома личками, і малюк знітився (І. Багмут);
Старшокласники йшли поважно, про щось перемовляючись, а малюки ідуть-ідуть та й спиняться, посперечаються або заведуть якусь гру і вже тільки згодом, опам'ятавшись, кинуться бігцем до школи (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)