маніра

МАНІ́РА, и, ж., заст.

Манера.

Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання “Для загального добра”, та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Панас Мирний);

– Коли тисячі ледацюг і неуків взялися на всякий лад і маніру плутати словами й псувати папір, що ж тут доброго? (М. Івченко).

Значення в інших словниках

1. маніра — -и, ж., заст. Те саме, що манера.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. маніра — Мані́ра = мане́ра  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. маніра — МАНІ́РА, и, ж., заст. Манера. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання "Для загального добра", та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Мирний, V, 1955, 383)."  Словник української мови в 11 томах
4. маніра — Маніра, -ри ж. Манера? Не турбуйся, бо то думок пакосна маніра. Мкр. H. 12.  Словник української мови Грінченка