маркіз
МАРКІ́З, а, ч.
1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул.
Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т. Шевченко);
До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (І. Кочерга);
Ще на минулому тижні Ернан казав мені, що після смерті старого маркіза Філіп стане фактичним правителем Ґаллії (О. Авраменко, В. Авраменко).
2. іст. Те саме, що маркгра́ф.
Допоможіть лиш покінчить з маркізом, Порадьте засіб, як його збезчестить (В. Пащенко, пер. з фр. епосу “Пісня про Роланда”).
Словник української мови (СУМ-20)