маркіз —
-а, ч. 1》 У середньовічній Франції та Італії – великий феодал, який за становою ієрархією знаходився між герцогом і графом. 2》 У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. 3》 іст. Те саме, що маркграф.
Великий тлумачний словник сучасної мови
маркіз —
МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи – дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Т.
Словник української мови у 20 томах
маркіз —
маркі́з (франц. marquis) спадковий дворянський титул у деяких країнах Західної Європи.
Словник іншомовних слів Мельничука
маркіз —
МАРКІ́З, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи — дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч.
Словник української мови в 11 томах