марудно
МАРУ́ДНО.
Присл. до мару́дний.
Довго і марудно тяглося спочатку вивантаження ящиків (Іван Ле);
Щораз До гніву більшого ішло та до образ, – Аж от у натовпі, що сварку тяг марудно, З'явилась, ніби стовп, рапіра обоюдна (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Я перекидав з нудьгою байдужим зором по розгарячених обличчях і нишпорив ним марудно по запорошених спинах (Б.-І. Антонич);
Можна створити механізм для прискорення інтелектуальних операцій, які марудно виконувати людині (О. Бердник);
// у знач. пред.
[Пріська:] Щось у мене поперек пониває і в сон ніби клонить. Зранку чогось марудно мені (С. Васильченко);
Ніби не що й сталось, а навіть і на роботі чомусь Віруньці було марудно (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)