марудно

МАРУ́ДНО. Присл. до мару́дний.

Довго і марудно тяглося спочатку вивантаження ящиків (Ле, Клен. лист, 1960, 196);

Щораз До гніву більшого ішло та до образ, — Аж от у натовпі, що сварку тяг марудно, З’явилась, ніби стовп, рапіра обоюдна (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 219);

// у знач. присудк. сл.

[Пріська:] Щось у мене поперек пониває і в сон ніби клонить. Зранку чогось марудно мені (Вас., III, 1960, 77).

Значення в інших словниках

1. марудно — мару́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. марудно — див. тривожно  Словник синонімів Вусика
3. марудно — Присл. до марудний. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. марудно — МАРУ́ДНО. Присл. до мару́дний. Довго і марудно тяглося спочатку вивантаження ящиків (Іван Ле); Щораз До гніву більшого ішло та до образ, – Аж от у натовпі, що сварку тяг марудно, З'явилась, ніби стовп, рапіра обоюдна (М. Рильський, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
5. марудно — Мару́дно нар. Копотливо, медленно, мѣшкотно.  Словник української мови Грінченка