матушка
МА́ТУШКА, и, ж., розм.
1. Дружина священика; паніматка.
Попенко розказує про своїх знайомих бурсаків, .. про п'яницькі бенкети, .. про попівен, попів, матушок... (Панас Мирний);
Саме тої ночі, як була облава, ночував у попа, чи, краще сказати, в матушки, бо й сам піп того не знав (Д. Бузько);
– Та чого ж ти стоїш тумою? – закричала матушка до о. Ананія. – Треба бігти, о Господи! (П. Панч);
– Я сам піду до театру з матушкою і чадами (Б. Левін).
2. Черниця.
Благочинних матушок, Оврамію та Феонію, вона [ігуменя] прохала підтримувати Софію своїм авторитетом (І. Микитенко);
Він рушив у дівич-монастир, але матушка-настоятельниця не дозволила йому зустрітися з Лідою (Б. Харчук).
Словник української мови (СУМ-20)