махляр

МАХЛЯ́Р, а́, ч., розм.

Те саме, що шахра́й.

Є такі махляри, що не тільки таскають гроші з кишень, а й роблять їх (Сл. Б. Грінченка);

Гйотль, що звик мати справу здебільшого з кримінальними злочинцями.., сподівався й тут спіткати типових махлярів з чорного ринку (П. Загребельний);

Коли звіз у долину сир, дочувся, що родак його махляр і конокрад, і зараз сидить у темниці в Хусті (М. Дочинець).

Значення в інших словниках

1. махляр — махля́р іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. махляр — див. ШАХРАЙ.  Словник синонімів Караванського
3. махляр — див. брехливий  Словник синонімів Вусика
4. махляр — -а, ч., розм. Те саме, що шахрай.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. махляр — ШАХРА́Й (хитра, спритна й нечесна в своїх учинках людина), КРУТІ́Й, АФЕРИ́СТ, МАХЛЯ́Р розм., ЖУК розм., ПЛУТЯ́ГА розм., КОМБІНА́ТОР ірон., жарт., КРУТА́Р діал., КРЮЧКОДЕ́Р заст.  Словник синонімів української мови
6. махляр — Махля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м; -лярі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. махляр — МАХЛЯ́Р, а́, ч., розм. Те саме, що шахра́й. Є такі махляри, що не тільки таскають гроші з кишень, а й роблять їх (Сл. Гр.); Гйотль, що звик мати справу здебільшого з кримінальними злочинцями.., сподівався й тут спіткати типових махлярів з чорного ринку (Загреб., Європа 45, 1959, 203).  Словник української мови в 11 томах
8. махляр — Махля́р, -ра м. Плутъ, мошенникъ. Та воно мать є такі махляри, що не тільки таскають гроші з кишень, а й роблять їх. Лебед. у.  Словник української мови Грінченка