миролюбний
МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е.
Який любить мир (див. мир¹ 1); не схильний до війни, ворожнечі, сварок.
Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (П. Тичина);
// Який ґрунтується на політиці миру і дружби.
Наш народ переміг у бою І вершить миролюбні діла (П. Воронько);
// Сповнений приязні, дружелюбності до інших.
Привітне його обличчя в ластовиннях осміхається миролюбною усмішкою (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)