миролюбний
МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить мир ( див. мир¹1); не схильний до війни, ворожнечі, сварок.
Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (Тич., II, 1957, 241);
Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії, з миролюбними народами світу (Рад. Укр., 6.XI 1956, 1);
Згуртування всіх миролюбних сил світу під прапором боротьби за мир і свободу народів є вирішальним фактором їх неодмінної перемоги (Ком. Укр., І, 1961, 4);
// Оснований на політиці миру і дружби.
Соціалістичні країни є ініціаторами багатьох найважливіших миролюбних акцій, спрямованих на зрив агресивної політики імперіалістичних країн (Ком. Укр., 10, 1967, 38);
Наш народ переміг у бою І вершить миролюбні діла (Воронько, Тепло.., 1959, 9);
// Сповнений приязні, дружелюбності до інших.
Привітне його обличчя в ластовиннях осміхається миролюбною усмішкою (Вас., II, 1959, 151);
Пісню всіх народів, пісню миролюбну.. не заб’ють вони [палії війни] (Бажан, Роки, 1957, 221).
Словник української мови (СУМ-11)