мисчина

МИСЧИ́НА, и, ж., розм.

Невелика або не зовсім доброї якості миска.

Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (М. Коцюбинський);

Біла рука старостихи гралася дерев'яною мисчиною, у якій був пісок для засипування [засипання] письма (Юліан Опільський);

Вклав панотець півбуханця хліба та мисчину сметани з сиром (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. мисчина — мисчи́на іменник жіночого роду невеличка або поганенька миска розм.  Орфографічний словник української мови
2. мисчина — -и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мисчина — МИ́СКА (посудина для їди у вигляді широкої чашки); ПОЛУ́МИСОК, ПІВМИ́СКА заст. (неглибока); МИСЧИ́НА розм. (невелика); МИ́СА заст. (велика); РИ́НКА розм. (невисока глиняна); КАНДІ́ЙКА діал. (з трохи загнутими досередини вінцями).  Словник синонімів української мови
4. мисчина — МИСЧИ́НА, и, ж., розм. Невеличка або поганенька миска. Змила [Харитя] в мисчині горсточку пшона, вкинула щіпку солі та дві-три бараболі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. мисчина — Мисчина, -ни ж. Маленькая или плохая миска. Вклав пан-отець пів буханця хліба та мисчину сметани з сиром. Св.  Словник української мови Грінченка