мито
МИ́ТО, а, с.
Податок, сплачуваний за перевезення товарів через кордон; грошовий збір, стягуваний відповідними органами за здійснення державного контролю, обліку, реєстрації чого-небудь (яких-небудь операцій, деяких видів діяльності), за видання спеціальних дозволів на що-небудь.
Імпортне мито;
Транзитне мито;
Він, ідучи за приміром інших бояр, поставив на дорозі величезну рогачку і жадав від проїжджих для себе мита (І. Франко);
– Тепер на самому хлібі землевласник не проживе: американська пшениця і високе німецьке мито на хліб підрубали нас на пні (М. Стельмах);
Щоб обмежити довіз іноземних товарів у Росію, на них були накладені високі мита (з навч. літ.).
△ (1) Антиде́мпінгове ми́то – мито, яке стягують за продаж експортованих товарів за цінами, нижчими від світових або від внутрішніх цін держави-імпортера.
Положення угоди про визначення квот, а також заяви до нього про незастосування антидемпінгових мит, стануть хорошим захистом для українського експорту (з газ.);
(2) Біржове́ ми́то – грошовий збір з покупців цінних паперів за право здійснення біржових угод;
(3) Ввізне́ (і́мпортне) ми́то – митний тариф, який вилучає держава в осіб, які ввозять в Україну товари з-за кордону.
Порушення податкового законодавства полягає в несплаті ввізного мита, податків та зборів (із журн.);
(4) Вивізне́ ми́то, фін. – мито, застосовуване перев. як тимчасовий захід для регулювання торгового та платіжного балансу країни.
Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)