мовлений
МО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до мо́вити.
І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: – Брати! (О. Гончар);
Афіняни задумувалися над силою і красою мовленого слова, групували слова за характером їх звучання і музикальності (з наук. літ.);
// мо́влено, безос. пред.
Хай слово мовлено інакше – та суть в нім наша зостається (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)