мовлений
МО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мо́вити.
І в тишу дзвінку Шугнуло, Ніби орел з висоти. Мовлене тим, що в вінку: — Брати! (Гончар, IV, 1960, 22);
Ми вдячним серцем зберігаєм нині Слова великі, мовлені тоді: Робітники Росії й України Навік єдині в битвах і труді! (Мас., Київ. каштани, 1954, 10);
// безос. присудк. сл. мо́влено.
Хай слово мовлено інакше — та суть в нім наша зостається (Тич., І, 1957, 193).
Словник української мови (СУМ-11)