монах
МОНА́Х, а, ч.
1. Те саме, що черне́ць.
В моїй каюті французькі монахи і турецький комерсант (М. Коцюбинський);
Ближче до рампи, за такою ж конторкою сидить ще один молодий, вродливий монах Микита з чорною борідкою на блідім обличчі (І. Кочерга).
2. перен., ірон., жарт. Про чоловіка, що живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник (у 1 знач.), самітник.
3. розм. Водоспуск у греблі.
Стави обов'язково роблять спускні, з невеликим трубчастим водоспуском, так званим монахом, з допомогою якого легко регулювати водопостачання (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)