муринка

МУ́РИНКА, и, ж., рідко.

Жін. до му́рин.

Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (М. Коцюбинський);

– Дідусь – мулат, а можливо, креол, Муринка – його жона (Д. Павличко).

Значення в інших словниках

1. муринка — му́ринка іменник жіночого роду, істота негритянка рідко  Орфографічний словник української мови
2. муринка — -и, рідко. Жін. до мурин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. муринка — МУ́РИНКА, и, ж., рідко. Жін. до му́рин. Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (Коцюб., II, 1955, 295); — Дідусь — мулат, а — можливо, креол, Муринка — його жона (Павл., Пальм. віть, 1962, 76).  Словник української мови в 11 томах
4. муринка — Му́ринка, -ки ж. Мавританка.  Словник української мови Грінченка