муринка
МУ́РИНКА, и, ж., рідко. Жін. до му́рин.
Сонце спускалось все нижче. Іскія чатувала на нього і чорніла в золотому тумані, немов обличчя муринки під жовтим вуалем (Коцюб., II, 1955, 295);
— Дідусь — мулат, а — можливо, креол, Муринка — його жона (Павл., Пальм. віть, 1962, 76).
Словник української мови (СУМ-11)