міна
МІ́НА¹, и, ж.
Вираз обличчя.
Роблю байдужу міну (М. Коцюбинський);
Санько зробив страшенно покривджену й здивовану міну (І. Багряний);
– Звідки ви, власне, взялися тут, пане поручику? – Про це саме й я хотів спитати, – мовив поручик з невиразною міною (Я. Галан).
◇ (1) До́бра мі́на при пога́ній грі – приховування за зовнішнім спокоєм, веселістю незадоволення, тривоги, страху і т. ін.; маскування.
То вже була добра міна при поганій грі. І приховувала вона справжній страх перед реальною силою (із журн.);
То вже було не що інше, як добра міна при поганій грі (з газ.);
(2) Ки́сла мі́на, перев. зі сл. на обли́ччі, на лиці, на фізіоно́мії і т. ін. – невеселий, незадоволений і т. ін. вигляд, вираз (обличчя).
Аркадій жваво аплодує. З кислою міною на лиці починає аплодувати і Круть (О. Підсуха);
Помічник начальника пристані виразив на своїй фізіономії .. цілком кислу міну (Ю. Смолич);
– Який же ти після цього друг? – докірливо спитав Лукащук, зробивши при цьому кислу міну (О. Гуреїв);
Віталій і не підозрював, що зараз сидять у клубі сержанти з досить-таки кислими мінами, бо те місце, де мусила б сидіти між ними Тоня, безнадійно гуляє (О. Гончар);
Роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі див. роби́ти;
Скриви́ти (скле́їти, зроби́ти і т. ін.) ки́слу мі́ну див. скри́влювати;
Стро́їти мі́ни див. стро́їти¹.
МІ́НА², и, ж.
1. Особливий вибуховий снаряд, що закладається в землю, під воду і т. ін.
Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (С. Журахович).
2. Снаряд, призначений для стрільби з мінометів.
Крутизна траєкторії мін в горах виявилась особливо цінною (О. Гончар);
Перша міна розірвалась біля порога будинку, друга і третя – на горищі (Ю. Збанацький).
3. Те саме, що торпе́да.
Дуже капризна річ плавуча міна, – кажуть матроси (Ю. Яновський).
МІ́НА³, и, ж.:
△ До́гові́р мі́ни див. до́гові́р.
МІ́НА⁴, и, ж.
1. У стародавній Греції – грошова одиниця, а також відповідна їй монета.
2. У сучасній і стародавній Греції, а також на стародавньому Сході – міра ваги, що дорівнює 1,5 кг.
МІ́НА⁵, и, ж.
Стрижень олівця.
Стрижень олівця (міна) виготовляється із здрібненого графіту і повинен бути насичено чорного кольору (з навч. літ.).
МІ́НА⁶, и, ж.
Підземний хід, підземна галерея або ніша в копальні, в льоху, а також інші ходи в чому-небудь.
А дома та баба мала таку міну (такий підкоп попід землею, наче погріб), а в тій міні міцне вино (з переказу);
Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (з мемуарної літ.);
Гусінь пошкоджує молоді, ще не розвинені листки в середині розетки, робить ходи (міни) в черешках і вгризається в головку коренеплода (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)