мінарет
МІНАРЕ́Т, у, ч.
Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликає мусульман на молитву.
Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами (І. Нечуй-Левицький);
Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли – “молились” за голодаючих... (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)