міна

МІ́НА¹, и, ж.

Вираз обличчя.

Роблю байдужу міну (М. Коцюбинський);

Санько зробив страшенно покривджену й здивовану міну (І. Багряний);

– Звідки ви, власне, взялися тут, пане поручику? – Про це саме й я хотів спитати, – мовив поручик з невиразною міною (Я. Галан).

◇ (1) До́бра мі́на при пога́ній грі – приховування за зовнішнім спокоєм, веселістю незадоволення, тривоги, страху і т. ін.; маскування.

То вже була добра міна при поганій грі. І приховувала вона справжній страх перед реальною силою (із журн.);

То вже було не що інше, як добра міна при поганій грі (з газ.);

(2) Ки́сла мі́на, перев. зі сл. на обли́ччі, на лиці, на фізіоно́мії і т. ін. – невеселий, незадоволений і т. ін. вигляд, вираз (обличчя).

Аркадій жваво аплодує. З кислою міною на лиці починає аплодувати і Круть (О. Підсуха);

Помічник начальника пристані виразив на своїй фізіономії .. цілком кислу міну (Ю. Смолич);

– Який же ти після цього друг? – докірливо спитав Лукащук, зробивши при цьому кислу міну (О. Гуреїв);

Віталій і не підозрював, що зараз сидять у клубі сержанти з досить-таки кислими мінами, бо те місце, де мусила б сидіти між ними Тоня, безнадійно гуляє (О. Гончар);

Роби́ти до́бру мі́ну при пога́ній (недо́брій) грі див. роби́ти;

Скриви́ти (скле́їти, зроби́ти і т. ін.) ки́слу мі́ну див. скри́влювати;

Стро́їти мі́ни див. стро́їти¹.

МІ́НА², и, ж.

1. Особливий вибуховий снаряд, що закладається в землю, під воду і т. ін.

Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (С. Журахович).

2. Снаряд, призначений для стрільби з мінометів.

Крутизна траєкторії мін в горах виявилась особливо цінною (О. Гончар);

Перша міна розірвалась біля порога будинку, друга і третя – на горищі (Ю. Збанацький).

3. Те саме, що торпе́да.

Дуже капризна річ плавуча міна, – кажуть матроси (Ю. Яновський).

МІ́НА³, и, ж.:

△ До́гові́р мі́ни див. до́гові́р.

МІ́НА⁴, и, ж.

1. У стародавній Греції – грошова одиниця, а також відповідна їй монета.

2. У сучасній і стародавній Греції, а також на стародавньому Сході – міра ваги, що дорівнює 1,5 кг.

МІ́НА⁵, и, ж.

Стрижень олівця.

Стрижень олівця (міна) виготовляється із здрібненого графіту і повинен бути насичено чорного кольору (з навч. літ.).

МІ́НА⁶, и, ж.

Підземний хід, підземна галерея або ніша в копальні, в льоху, а також інші ходи в чому-небудь.

А дома та баба мала таку міну (такий підкоп попід землею, наче погріб), а в тій міні міцне вино (з переказу);

Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (з мемуарної літ.);

Гусінь пошкоджує молоді, ще не розвинені листки в середині розетки, робить ходи (міни) в черешках і вгризається в головку коренеплода (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

міна

Значення в інших словниках