мінометник
МІНОМЕ́ТНИК, а, ч.
Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів.
По черзі входили грітись мінометники – їхня вогнева була під самою казармою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)МІНОМЕ́ТНИК, а, ч.
Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів.
По черзі входили грітись мінометники – їхня вогнева була під самою казармою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)