мінометник
МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів.
По черзі входили грітись мінометники — їхня вогнева була під самою казармою (Гончар, III, 1959, 248).
Словник української мови (СУМ-11)МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів.
По черзі входили грітись мінометники — їхня вогнева була під самою казармою (Гончар, III, 1959, 248).
Словник української мови (СУМ-11)