Великий тлумачний словник сучасної мови

мінометник

міноме́тник

-а, ч.

Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів; стрілець із міномета.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. мінометник — міноме́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. мінометник — МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів. По черзі входили грітись мінометники – їхня вогнева була під самою казармою (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
  3. мінометник — МІНОМЕ́ТНИК, а, ч. Військовослужбовець мінометних частин і підрозділів. По черзі входили грітись мінометники — їхня вогнева була під самою казармою (Гончар, III, 1959, 248).  Словник української мови в 11 томах