міряти
МІ́РЯТИ, яю, яєш, недок.
1. кого, що і без прям. дод. Визначати величину кого-, чого-небудь якоюсь мірою.
Вона скинула з себе пояс та давай міряти город (І. Нечуй-Левицький);
Фрунзе, висипавши на стіл кілька сірників, схилився над картою, взявся міряти (О. Гончар);
– Температури не міряли? (А. Головко).
2. кого, що і без прям. дод., перен. Встановлювати, визначати величину, розміри чого-небудь певним мірилом.
Добре чуже лихо міряти – зміряй своє! (Номис);
Недарма змолоду ввійшов він в полк орлиний: Він знав, що хибний крок злочинним може стать, І точно міряв він і наміри, й причини (М. Рильський).
3. що, перен. Ходити, рухатися в якому-небудь просторі вперед і назад, уздовж і впоперек і т. ін.
Інспектор все міряв та міряв клас довгими ногами (Дніпрова Чайка);
Потім .. починає [Хома] міряти асфальт від бровки до бровки (О. Гончар);
Троє приречених сиділи попід бортами, подалі один від одного, четвертий міряв трюм уздовж і впоперек (П. Загребельний);
// Ходити пішки на велику відстань.
Та хоч крізь сон подивлюся На ту Україну .. – На ті шляхи, що я міряв Малими ногами (Т. Шевченко).
4. що. Надівати одяг, взуття і т. ін., щоб визначити відповідність розміру; приміряти.
Аллу Михайлівну я застала в ліжку, в тій хаті, де колись ми з нею міряли блузки (Леся Українка);
– Сто ніг переміряв, ні на одну не прийшовся черевик. – А на свою, на свою ти міряв? (О. Донченко).
5. діал. Цілити.
– Міряй в око [ведмедя], боярине! – шепнув з-позаду Максим (І. Франко);
– Я швидко вхопився за револьвера і вимірив у неї .. Дівчина без найменшого руху прошепотіла: – Тільки міряй в голову (Мирослав Ірчан).
6. кого, перен., розм. Завдавати ударів; бити (у 2 знач.).
Андрій міряв лозиною то одного, то другого. Піхтір, уже скоштувавши скілько разів по плечах, став оддалік (С. Васильченко);
– Мір, мір, Прокопе! А тільки як почнуть спину нагаями міряти, чи й тоді буде отак весело? (А. Головко).
△ (1) Мі́ряти шляхи́ – те саме, що подорожува́ти.
Після закінчення Петербурзької академії мистецтв міряв він [Т. Шевченко] курні шляхи милої його серцю батьківщини (з газ.).
◇ (2) Мі́ряти вели́кою мі́рою що – цінувати що-небудь, дуже відповідально ставитися до чогось.
– Перед ними [солдатами] Київ. Скажіть їм, що сьогодні в усьому світі нема людей ні прекрасніших, ні чистіших, ніж вони. Міряйте життя й смерть великою мірою (О. Довженко);
(3) Мі́ряти (відмі́рювати, відміря́ти) кро́ки – йти повільно розміреною або ритмічною ходою.
Біля воріт міряє кроки вартовий (А. Хижняк);
Приємно йти, відмірювати кроки по тій землі, де світ пізнав колись (І. Гончаренко);
(4) Мі́ряти (змі́рювати, зміря́ти) / змі́ряти (змі́рити) очи́ма (о́ком, по́глядом) кого, що:
а) оглядати кого-, що-небудь, вдивляючись або оцінюючи.
– Не пізнаєш мене? – міряючи очима, спитався Улас. – Господь тебе знає, хто ти (Панас Мирний);
Голубенко постояв трохи, повернувся і зміряв очима безконечну порожню палубу другого та першого класу (Г. Епік);
– Жінку маєш? – цікавився старий, змірявши оком Василя, ніби намагаючись сам вгадати. – Парубкую, – відповів Василь неохоче, піднімаючи склянку з вином (М. Томчаній);
– Але погане ваше діло: не проїдете ярком. Парубок безпорадно міряє очима принадну далечінь, що хвилясто простяглась за гнилою долиною (М. Стельмах);
Старі жартують шахтарі, Новеньких оком міряючи: – От ще нам три богатирі! (П. Дорошко);
Партизани міряли малого поглядом і співчутливо радили підрости (Ю. Яновський);
Маковей міряв поглядом шлях, стиха усміхався йому (О. Гончар);
Мі́ряти очи́ма з ніг до голови́ кого.
Селезньов спідлоба дивився на нього, міряв з ніг до голови очима (Панас Мирний);
Становий здивованим поглядом змірив Семена від голови до п'ят, наче не сподівався такої упертості (М. Коцюбинський);
б) (якими (яким).) дивитися на кого-, що-небудь, виражаючи певні емоції (перев. негативні).
Тоді вона [Антоніна] міряла його злими очима. – Осел! Ви нічого не розумієте... (М. Коцюбинський);
– Але ми ще стрінемось, пане сотнику! – не вдячними, а непримиренними очима змірює [Погиба] Підіпригору. – Ще зійдуться наші дороги (М. Стельмах);
. – Опудало! – гукає Микита. – Батькові чоботи взув! Еле-ле-ле! А я виміряв його спокійним поглядом і кажу: – Слухай: рип-рип!.. (І. Багмут);
Мати повертається. Вона міряє доньку довгим, нищівним поглядом (з газ.);
(5) Мі́ряти во́ду (д) див. носи́ти;
(6) Мі́ряти кро́ками що – іти, ходити по чомусь.
Командир Рубан.. міряв велике місто кроками, а хтось у передмісті.. терзав свою гітару (Ю. Яновський);
Опізо міряє кроками світлицю з одного кутка в інший (А. Хижняк);
Міряючи кроками з кутка в куток спорожнілу кімнату, Обушний думав про партизана Мотору (І. Кириленко);
Мі́ряти доро́гу куди.
– Знайомих нікого, доведеться самому в село дорогу міряти (Л. Дем'ян);
(7) Мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші – бути дуже багатим, мати великий капітал.
– Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?.. – Е-е, дядечку! вона [пані], мабуть, чи не ковшем їх [гроші] міряє! (Марко Вовчок);
– Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах);
(8) Мі́ряти одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку, на оди́н арши́н і т. ін.) кого, рідше що – оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь однаково, без урахування індивідуальних особливостей; вважати однаковими.
Він міряв усіх однією міркою, усіх вважав споживацькими, несвідомими елементами (Ю. Збанацький);
– Отакого старого чоловіка – і то не пожалів... всіх на одну мірку міряєш (Григорій Тютюнник);
Не міряй всіх на один аршин (прислів'я);
(9) Мі́ряти по собі́ що і без дод. – оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду, за своїми критеріями, суб'єктивно.
Друзі міряли по собі: хіба б вони соромилися ото співати, коли б мали сякий-такий слух? (Ю. Яновський);
В тому, що Таня відразу ж поїде з ним, Федько не сумнівався й хвилини. Міряв усе по собі (А. Дімаров);
– Чого спекулянткою обзиває, чого по собі міряє? (Є. Гуцало);
(10) Мі́ряти / примі́ряти на свій арши́н (своє́ю мі́ркою, на свою́ мі́рку і т. ін.) кого, що і без дод. – оцінювати, характеризувати і т. ін. кого-, що-небудь із свого погляду за власними критеріями, суб'єктивно.
Як він, цей брудний, підлий Боровик, сміє міряти всіх людей на свій аршин? (В. Собко);
Сам жаднюга і всіх на свій аршин міряє (В. Чемерис);
Вона всіх людей міряла своєю міркою і, сама нездатна на підлість, не допускала її і в інших людях (В. Собко);
– А ти хіба не чув? – недовірливим допитливим поглядом випитував правду з тьмяних очей: “Чи не збирається потайки поїхати?” – Не міряй усіх на свою мірку. Розказуй (М. Стельмах);
Ви тут обплювали свого знайомого, примірявши його на свій аршин (М. Стельмах);
(11) Мі́ряти си́ли (д) див. мі́рятися;
(12) Не мі́ряно чого – щось дуже велике, багато чого-небудь.
– А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко);
Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах);
Не о́рано, не мі́ряно див. ора́ти;
Носи́ти (мі́ряти) во́ду ре́шетом див. носи́ти.
Словник української мови (СУМ-20)