наверха
НАВЕРХА́, присл., діал.
Наверху, зверху.
– Пізнаєш, де ми? Пізнаю, – кажу. – Ми вже наверха, не в ямі (І. Франко);
Жовті вушка од рудих черевиків теліпалися наверха, як свинячі вуха (М. Коцюбинський);
Куди оберни, то все діра наверха (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)