наверчений
НАВЕ́РЧЕНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до наверті́ти².
Біля сухої, складеної неподалік від хмизу трави заздалегідь приготовано товсту з наверченими дірками колоду (Д. Міщенко).
НАВЕ́РЧЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до наверті́ти³.
На голові у неї наверчене жмутом якесь ганчір'я (С. Васильченко);
– Хоч гуляти? – питає підбігаючи дівчина в здоровенній хустці, що наверчена на шию, як ярмо (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)