навоювати
НАВОЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., розм.
Повоювати деякий час або здобути що-небудь війною.
[Богун:] Шкіру зашивати не доведеться. Сама заживе. А вчити їх треба, бо косою багато не навоюєш (М. Кропивницький);
Так навоюємо. Прийшли і стоїмо (Ю. Збанацький);
Взявши з ніші одну пляшку з важкою темно-бурою рідиною, Степура, сколотнувши, почав розглядати її проти сонця: – Тільки, мабуть, цим навоюєш (О. Гончар);
“Ото вже як одна жінка втрапить до гурту козаків, то навоюєш,” – прикро подумав Сидір (М. Малиновська).
Словник української мови (СУМ-20)