навідмах
НАВІ́ДМАХ, присл., рідко.
Те саме, що наві́дліг.
Колись це людина була, що шаблею навідмах тяла... Хтось і по ній галазднув шаблюкою (У. Самчук);
Як на кого нападає зла сила, то від неї можна й відігнатися, вдаривши її навідмах правою рукою (із журн.);
Навідмах ударити кулаком;
* Образно. Чи мали право ці люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися традицій, мови свого народу? (Григір Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)