нагана

НАГА́НА, и, ж., діал., зах.

1. Догана.

Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Н. Кобринська);

Он у “Зорі” редактор був знайшовся терпимий, дак і дістав нагану зі Львова за те, що ввів провінціалізми (А. Кримський).

2. Докір, осуд.

Невинний жарт, троха [трохи] голосніший усміх або живіший рух – усе те стрічало її [Грозицької] докірливий погляд або нагану (І. Франко);

А суддям я таку даю нагану: щоб наперед без відома мого не важились на страти самочинні (Л. Костенко);

Наймичка з гуркотом поставила самовар посеред столу й дістала за свою незграбність милостиву нагану (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. нагана — Нага́на: — догана [26,39,47]  Словник з творів Івана Франка
2. нагана — нага́на іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. нагана — Нага́на. Догана. Знані випадки, що волоскі питомці чинно зневажали руских семінаристів за то, що сі жадали в семинариї руских часописий або книжок, а за то, що сьпівали по-руски при службі божій, дістали від ректора семинариї остру нагану (Б.  Українська літературна мова на Буковині
4. нагана — див. НАТРУСКА; ЖМ. докір, осуд.  Словник синонімів Караванського
5. нагана — -и, ж., діал. 1》 Догана. 2》 Докір, осуд. Нагану давати (дати) кому — засуджувати чиї-небудь дії, вчинки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нагана — да́ти нага́ну кому. Засудити чиї-небудь дії, вчинки. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий (Марко Вовчок); // Застерегти кого-небудь від певних дій, вчинків. Тож відпустити дівчину негайно і скасувати вирока того.  Фразеологічний словник української мови
7. нагана — ДОГА́НА (вияв несхвального, негативного ставлення до чиєїсь поведінки, вчинків тощо), НАГІ́НКА розм., ГА́НА заст., НАГА́НА діал.; О́СУД (ОСУ́ДА рідше) (перев. з боку громадськості, певної групи людей); НОТА́ЦІЯ, ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм.  Словник синонімів української мови
8. нагана — НАГА́НА, и, ж., діал. 1. Догана. Староста не допустив його до слова, а вичитав йому.. нагану (Фр., VIII, 1952, 93); Хоч він був слухняний і робив все, що хто не казав би, все-таки не обійшлося без нагани й кари (Кобр., Вибр., 1954, 201). 2. Докір, осуд.  Словник української мови в 11 томах
9. нагана — Нагана, -ни ж. 1) Выговоръ. 2) Порицаніе, хула. нагани дати = догани дати [догана]. Тобі нагани не дадуть, ти сам багатий. МВ. ІІ. 92.  Словник української мови Грінченка